Перегляд Повідомлень

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.


Topics - Сашик

Сторінок: [1] 2 ... 34
1
Що мені цікавого вчора подумалося, дядьки.

От приміром дістаю я з кишені тіліпон. Екран величезний, як зараз модно казати - "безрамочний". Тобто насправді, компонуючи кадр і використовуючи так званий "повноекранний" режим (доречний для деяких пейзажів, хоча й видає оті "широкомоніторні" пропорції), я бачу картинку з дуже тонкою рамкою. І візуально вона "продовжується" назовні за цю рамку.

В той же час. Дістаю фотоапарат з рюкзака. Дивлюся у видошукач. Нехай навіть мій цифровий Нікон (плівковий - окрема тема, оте світло в кінці тунелю, з якого Савенко так любить поприколюватися). Але. Навколо картинки, по суті, "темнота". І - Юля свідок - часто те, що здавалося цікавим кадром, поки дивився "очима" (і, відтак, картинка була "безмежною") стає абсолютно посереднім, будучи "скадрованим" у видошукачі. Бо "продовження" картинки нема, воно відтято. І фотоапарат без натискування на спуск кладеться знову в рюкзак.

Ось такі думки. А ви що думаєте з того приводу?

2
Позаяк я трошки поламав блог, який ніхто і так не читає, покажу щось тутка. Всі знимки з цьогорічних Карпат.
Користуючися нагодою, передаю привіт ще раз гарно дякую усім учасникам. Якщо мене не відпускає місяць потому - то було реально дуже круто.

#1.


#2.


#3.


#4. Вид з Парашки на захід.


Далі буде. І вас запрошую...

3
Щойно боровся з ХА від свого кітового об'єктива (кумедно, я ним знимкую ще досі - 5 років після купівлі фотоапарата, хм...) - і знайшов одну доволі просту та цікаву пораду...

Алгоритм, коротко кажучи, складається з трьох кроків:
  • здублювати базовий шар
  • застосувати до дубліката гаусове розмиття з радіусом, що забирає кольорові ореоли
  • змінити режим накладання шару на базовий з Normal на Color

Рецепт звідси: https://petapixel.com/2016/02/12/photoshop-trick-lets-easily-fix-color-fringing/

4
Хлопаки, а поміряємося автопортретами?

Ото я вчора собі забульбенив. Здобутків фотографічного плану тут для мене насправді два. Перший — то справді автопортрет. Камера, світло — все кероване самостійно. Друге — то автопортрет з додатковим імпульсним світлом. Фотоаматорам: ключове слово strobism. Виносний спалах ліворуч, світло 45°/45°, біла 120 см парасолька на просвіт. Нічого надзвичайного, але мене поперло. Фото на профіль я таки зробив окремо, а це вже було наприкінці експериментів. Бажаючим і собі спробувати — підручник для починаючих Lighting 101 на strobist.com зробив вже не одну людину щасливою ;)


5
Вітання усім.

Хочу показати пару замальовок з Берна - доволі одноманітних, але погода не тішила та перед самим відвідуванням я обжерся фондю. Втім.
Є питання стосовно якості жпега: чомусь в мене на 4К моніторі мило милом. У вас як?

#1.


Далі буде.

6
Timelapses / SkyGlowProject: Kaibab Requiem
« : 02/01/2018, 22:17:38 »
Harun Mehmedinovic представляє дуже цікавий таймлапс з Великого Каньйону, відзнятий в рамках дослідження світлового забруднення та нічного неба. Це — одне з декількох відео SkyGlowProject, дуже захоплююче. Наполегливо рекомендую до перегляду (тим більше, що насправді воно не займає багато часу, лише 3 хвилини).

SKYGLOWPROJECT.COM: KAIBAB REQUIEM from Harun Mehmedinovic on Vimeo.


Авторський канал на Vimeo містить також інтерв’ю з митцем, рівно ж як і інші відео з серії.

7
Прямий ефір / Jochberg + Walchensee
« : 10/07/2017, 10:17:21 »
Прогулянка на Йохберг (1565 м) є популярним «вечірнім туром» (Feierabendtour) в Мюнхені: їхати туди десь з годину, підйом - кілька кілометрів, набір висоти - 700 метрів. Успішно «пробігається» за 1.5 години до вершини, можна «помахати» Сонцю і йти донизу. Варто, звісно, взяти ліхтарика :) прогулянки на вихідних обіцяють популярний маршрут, позаяк біля самого вершка є кнайпа (Jochberg Alm), де можна прийняти живильного пива і закусити чимось смачним (працює до п’ятої вечора, здається).

Взагалі-то головна принада Йохберга - то краєвиди :) щонайменше 7 озер та головні вершини баварських Альп в хорошу погоду видно пречудово. Подекуди можна розгледіти й Мюнхен.

В суботу ми прогулялись трошечки довше, ніж просто забігти на вершину, спустившись до озера Вальхен (Walchensee). Це дещо подовжує маршрут, майже до 11 км, втім, пропонує щось інакше, ніж просто збігати на вершок. Ото кілька мобілкофото: камеру я не брав, позаяк збирався саме гуляти.

#1. Озеро Кохель (Kochelsee)


#2.


#3. Озеро Вальхен (Walchensee). В хмарі ховаються Цугшпітце та Альпшпітц.


#4. Benediktenwand. З різних причин я не можу туди дійти вже третій рік.


#5. Панорамка (180º) з Йохберга. Праворуч озеро Вальхен, ліва межа - озеро Кохель. По центру, звісно, Benediktenwand.


#6. Хмарка.


#7. Озеро Вальхен з лісу.


Взагалі-то спуск до озера Вальхен доволі прикольний. Озеро видно цілий час, воно проглядається крізь дерева то тут, то там. Хитро виглядає, що воно ось, рукою подати. Натомість лише перепаду висоти може бути до 400 метрів, хоча відчуття, що воно буде буквально за наступним поворотом.

Отако.

8
Передноворічний. Розумію, що капець вчасно, але маю час та натхнення :)


9
Прямий ефір / Баварське літо
« : 05/07/2017, 11:49:43 »
Жебись не скучали. Аж здивувався, що досі нічого з того не показував. Хіба забув - то тикніть носом...

#1. Озеро Штарнберг.


#2. Там само.


#3. Неподалік хати зранку :) інколи я їду до офісу дивними маршрутами.


#4. Ізар в Пуллаху, трошечки південніше Мюнхена.


Далі, мабуть, буде.

10
Поки впорядковую дані на дисках - переглядаю багато архівів. Старі записи десь повідсихали - там хостинг вже не існує, там навіть важко встановити, що було показано і в якому виді, то ж вирішив показувати частину речей знову. В цю тему більш-менш безсистемно валитиму плівкові фотографії, які мене досі приколюють, незважаючи на "старість літ". Можна критикувати, відгукам теж буду радий.

Мало не забув. Ці всі фотографії дещо більші, ніж просто картинки. З ними пов'язані історії, які сюди теж додаватиму.

---

Найулюбленіша, попри всю свою обшарпаність та занедбаність, станція української залізниці…

Пригадую, як вперше взнав про її існування. Колись, коли мацкалі були менш кацапи, а в мене було дещо менше самоідентичності, та на самих початках мого захоплення фототемою (а було то в 2003 році, коли ми з Сашею С. працювали разом і разом погрязли в цьому брудному збоченні), я товкся на Клубі Фото.ру. Цікавили персонажі і здалеку, і поблизу. От одним з таких авторів була Іра з Києва, в якої я й побачив фото цієї станції. Побачив, забув. А потрапив на це місце вже згодом, на 6 років пізніше, коли ми з Юлею поїхали шукати замок в Чинадієво, про який ще на той час ніхто не знав, але то вже геть інакша історія.

Отже, серпень 2009. Fuji Superia, Canon EOS 3 та улюблена мною Tokina AT-X Pro 28-80/2.8. Після грамотного сканування не було ніяких забав з витягуванням кольору і тому подібним. Вже би й зараз щось так познимкував, але видатки на процес, від якого я геть відійшов, мене просто вражають (адже ані сканера, ані плівкової камери в мене нема).

#1. Станція Карпати. (HD-версія для власників пацанячих моніків є тутка)


Далі буде...

11
Компанія Кодак на виставці CES оголосила про відновлення виробництва плівки Ектахром, що було зупинене в 2012 році. Слайдова плівка, відома своєю дрібнозернистістю та чистими кольорами, буде відновленою «у форматі» 135-36х (35 мм, ролики по 36 кадрів). Щодо популярності цієї слайдової плівки свідчить те, що вона використовувалась протягом кількох декад National Geographic.



Tom Lysiak (left) celebrates a goal with Atlanta Flames teammates in a game with the Colorado Rockies in 1978 by Rick Dikeman. Image is in the public domain.


Apollo 7, Lunar Module Pilot, R. Walter Cunningham working inside the Command Module in 1968. Image in the public domain through NASA.


The Taj Mahal, by Amal Mongia, 2007. This image is available under CC Share-Alike 2.0 license. This image has been resized.

12
Ото на радостях від знимок з Partnachklamm вирішив обробити знимки й з Gleirschklamm, добре порився, а тут бац — а вони оброблені! Ото я собі послугу зробив… Всього лише підготував до публікації та начисто забув: першу показав в серпні, а далі діло не пішло.

Отже, майже річної давності фотографії. Колега розповіла про цей маршрут, ми й поїхали. Позаяк традиційно “прокинулися” після обіду, доїхали казна коли, відтак поки здійснили гарний похід, то вже стемніло. Останній кілометр чи півтора верталися до машини при світлі ліхтариків (гхм, добре, що ми їх взагалі взяли). Беріть восени ліхтарики :) та й в інші сезони теж. Мало що…

Маршрут є на GPSies, якщо когось зацікавить. При самому початку в Scharnitz є величезна автопарковка. Ніякого особливого спорядження не потрібно, обов’язкове хороше взуття.

#1.


#2.


#3.


#4.


Наступний кадр в мене є фаворитом всієї зйомки. Над цією “каструлею”, як мені придумалося, ми сіли й відпочили (заодно поїли). Абсолютно фантастичний колір води, навіть не такий, як далі чи ближче за течією. Якби не сутеніло, просидіти там можна би було пару годин…

#5.


#6.


Остання знимка, якщо чесно, геть чисто про модрину. Втім, є цікавий “глюк”: права чверть знимки відверто змазана. Чому лише права, я не знаю. Тільки не кажіть, що я на об’єктив надихав…

#7.


Отаке...

13
Ще тогоріч відкрив для себе те, чого раніше не бачив: каньйони (нім. Klamm — каньйон, ущелина, розлом). Власне, в Буцькому каньйоні (в Україні) ми були, але він інакший. Каньйон Дністра, мушу зізнатися, не бачив. Чому ж тоді кажу, що “відкрив” для себе? Та тому, що ті, в яких на разі довелося побувати, дуже вузькі, глибокі, скелясті. Тобто правильніше було б казати “каньйони в Альпах”.

Почалося все в Gleirschklamm (при витоках Ізара, що протікає через Мюнхен). Цієї весни були в Höllentalklamm (фото, звісно, досі чекають обробки), а в серпні звозив батьків до Partnachklamm, про який сьогодні й мова. Точніше, не мова, а картинки.

Коротка довідка для зацікавлених: каньйон Partnachklamm було відкрито “для туристичного доступу” в 1912 році, тобто аж 104 роки тому. Назва Partnach походить від двох слів, індогерманського (?? indogermanischen) “Portn” (нім. Pforte — ворота, прохід) та давньонімецького (althochdeutschen!) “Aha” (Ache, Wasserlauf — джерело, потік води). Його “було закладено” близько 240 мільйонів років тому, на дні моря. Тоді то був ракушняк. Partnach “знайшов” собі новий прохід вже набагато пізніше, після льодовикового періоду, до часу якого мав інакше русло. Туристична “стежка” з’явилася тут ще у ХІХ ст., але в 1910-х рр. була розбудована Альпійським товариством (DAV, Deutsche Alpenverein) у зв’язку з величезною кількістю туристів. Більше інфо тут.

Далі — лише фотографії. Їх усього п’ять.

#1.


#2.


#3.


#4.


#5.


14
Зустрічі, події / Panoramio - йок...
« : 06/10/2016, 17:31:45 »
З 4 листопада ц.р. сервіс Panoramio перестане існувати (перейшовши в режим лише читання, а за рік зникне зовсім). Фотографії будуть перенесені на Google Album Archive, то ж й надалі показуватимуться на мапах, — не буде лише самого Panoramio.

Звідси: http://www.panoramio.com/maps-faq

15
Якщо Ви бажаєте зареєструватися на форумі - напишіть мені у вільній формі на електронну пошту sasha817@gmail.com (бажаний юзернейм та актуальна адреса електронної пошти). І чого то Вас зацікавило. Дякую :)

16
От і до мене добрався споттінг. Або я до нього, скорше…

Гостюючи в друзів біля Франкфурта ми не тільки покатали роверками, але й подивилися літачки. Мені було цікаво (тобто, цікаво-то було всім, мені – особливим чином), того взяв фотоапарат та розчехлив давно не користованого телевичка. Пошкодував, що не мав бінокля: ряд літаків хотілося просто розглядати.

Зараз маю пару кадрів, сподіваюся, не тільки мені вони до вподоби.

#1. От блін, матрицю чистити треба. Щойно зауважив… о:)


#2.


#3. Нє, пілотів в телевик не видно.


#4. Кльово в хмару носом зацідив?


#5.


Люфтганзи, як можна здогадатися, там хоч греблю гати. Я познимкував кілька різних рейсів і зауважив цікавий (для себе) момент: деякі літаки мають крім назви моделі (приміром, Airbus 319-100) ще власні імена. Цікаво, звідки то і чому одні мають, а інші – нє. Ну й мій світ вже ніколи не буде таким, як раніше, відколи Юля сказала, що лого Люфтганзи подібне на зігнуту виделку…

На днях буде ще свісс один та вантажний пузань з Малазії.

17
Давно хотів спробувати велотуризм, але саме багатоденний. Ось нарешті додусили жабу, купили багажники, торби, а тут — вихідні, то ж вирішили пробувати...

Цілий веломаршрут вздовж річок Аммер та Ампер (наголоси в обох на перший склад) складає 206 км, втім, ми для проби проїхали половину. Неясно було, як піде і таке інше... Без пригод не обійшлося: на 13-му десь кілометрі в Юлі тріснула камера. Власне, причиною тріскання була температура, та й я накачав, аби накат кращий був. Він і був кращий... певний час. Тріснула пополам - розрив десь сантиметрів 10-13. Ги-ги. Помінєли, поїхали далі. Але замінна камера - клеєна. Позаяк клеїв я не дуже, що-10-км зупинявся підкачувати. Словом, Юлі було не дуже перший день... Але подолали.

Загалом за два дні проїхали близько 130 км, лише по маршруту - десь 100, тобто половину. Десь в ближчім часі надолужимо та доїдемо решту.

Мушу зазначити, що веломаршрут(и) складені дуже вдумливо: перетин з автошляхами мінімальний, а там, де доводиться їхати з машинами, інтенсивність руху майже нульова. Словом, однозначне задоволення: крути собі педалі і ні про що не думай... Такий собі специфічний велодауншифтінг.

#1. Початок маршруту.


#2. Там само. Велодоріжка то грунтова, то асфальтована, то гравійна. Словом, МТВ чи трекінговий ровер - саме те, що треба.


#3. В Unterammergau здибали гуцула, що сидів на фонтані та щось майстрував.


По причині постійних дорожніх робіт в Баварії (мережу доріг якось тримати в тонусі треба) частина велодоріжки, а точніше, — мостик над струмком, була перерита. Місцевий хлопчик радо нам допоміг та провів до найближчого місточка, який дозволяв перетнути струмок. То я до того, що місцеві всі вельми привітні до роверистів: звикли.

#4. Зупинилися біля Аммера відпочити та намочити ноги.


#5. Ну, що вам тут розповідати... всі в курсі...


Потім поволі допедалили до першої ночівлі.

Якщо комусь стане в пригоді шукати ночівлю в Німеччині (чи Австрії) - шукайте Gasthof zur Post. Це - дослівно - готель при пошті. Або заїжджий двір, як то кажуть. По-перше, вони є в кожному селі. По-друге, рівень послуг, так би мовити, традиційно високий. Ми зупинилися в селі Raisting, чудово повечерявши в тамтешньому ресторанчику та прекрасно відпочивши. Роверки чемно чекали біля готелю і, не зважаючи на можливість сховати їх на ніч, ми, посподівавшись на баварську безпеку, лишили їх назовні. Там вони нас і дочекалися.

Кілометраж за перший день - 75 км. Набір висоти - 407 метрів. Далі буде ;)


18
Інколи беру з собою під час поїздок роверком не тільки каву, але й фотоапарат. Добре, що в Юлі є маленька бездзеркалка :) мацьопка, але по якості, як колись вже зазначав, не поступається ВЧД.

Ніби й написав би щось щодо прогулянки, але й написати толком нічого. Вони майже завжди такі: лісок, озера, гори. Багнючка, щебінь, грунтівочка. Така от моя велобаварщина…

#1.


#2.


#3.


#4.


#5.


Далі буде... колись.

19
Прямий ефір / Баварська весна :)
« : 13/04/2016, 09:59:28 »
Якось не було такої теми, ото зараз накидаю трохи...

#1


#2


#3


#4


#5


#6


(викладено поки що в зворотньому до хронологічного порядку - я просто облінився)

20
Прямий ефір / Весна в Альпах
« : 04/04/2016, 11:18:55 »
Вчора погуляли з Юлею та її колегою по горбах навколишніх. Я телефон забув в машині, то ж пуцьнув пару картинок Юльчиним.

#1. Сусідня вершинка - Stierkopf.


#2. Видніється Штаффельзее та містечко Мурнау, де знаходиться моя найулюбленіша пивоварня Баварії :)


Може там ще щось лишилося на телефоні, подивлюся.

Гди би кого цікавив трек... http://www.gpsies.com/map.do?fileId=qexkahwoqmraojcg

Сторінок: [1] 2 ... 34